Моё желание останови,
Один — единственный шаг — и осень.
Я не скажу тебе «Приди»,
Дождь распускает длинные косы.
То будет завтра как всегда,
А за плечами пересуды.
Моей здесь нет вины,
За нас все решили люди.
Не в том дело, не в том дело,
Что рябина плачет ночью,
А в том дело, а в том дело,
Что мы с тобой разные.
Что это любовь — борьба,
Разочарование и печаль,
Как осень поздняя.
Ты заберешь моё «Прощай»,
Совесть снова станет чистой.
От меня тихо отвыкай.
На рябине уже ожерелье.
В тёмном вечере разлук
С тобой уже смеётся другая,
Ты коснулся других рук,
Я не приду к тебе больше.
На рябине одновременно
Тревожные листья облетели,
Я снова слышу белый вальс,
Для тебя сердце я открыла.
Что это любовь — борьба,
Разочарование и печаль,
Как осень поздняя.
ОРИГИНАЛ:
Моє бажання зупини,
Один-єдиний крок — і осінь.
Я не скажу тобі: «Прийди»,
Дощ розпускає довгі коси.
То буде завтра як завжди,
А за плечима пересуди.
Моєї тут нема вини,
За нас все вирішили люди.
Приспів:
Не в тому річ, не в тому річ,
Що горобина плаче ніч,
А в тому річ, а в тому річ,
Що ми з тобою різні.
Що це кохання — боротьба,
Розчарування і журба,
Як осінь пізня.
Ти забереш моє «Прощай»,
Сумління знову стане чистим.
Від мене тихо відвикай.
На горобині вже намисто.
На темнім вечорі розлук
З тобою вже сміється інша,
Ти доторкнувся інших рук,
Я не прийду до тебе більше.
Приспів.
На горобині водночас
Тривожне листя облетіло,
Я знову чую білий вальс,
Для тебе серце я відкрила.
Приспів.
Що це кохання — боротьба,
Розчарування і журба,
Як осінь пізня.