Это был поздний вечерний час
Последний вагон столичного метро
Алина ехала с закрытыми глазами
Город Вашингтон… Заходит Дмитрий
Никто из них так не знакомился с этим
Но в душе промелькнуло чувство –
Возможно, это шанс для нее и для него
С чистого листа начать жизнь?
Он обрадовался, что был в очках темных
И хоть не годится так среди людей
Мог посмотреть в туннелях подземных
На ее красоту волос и глаз
Она же обрадовалась, что сразу была сонная.
К спящему человеку претензии какие?
Мог сквозь приглушенный свет в вагоне
Рассмотреть даже его пальцы на руке
Как птицы мы прыгаем с ветки на ветку
А весной возвращаемся в свой дом
Пролетим суше, моря и пустыни
И снова в метро, и снова в тоннеле
И все ей говорило в глубинных мыслях:
Это он! У него даже футболка Coldplay!
Да разве подходит так молодой девушке
Придираться к незнакомым людям?
А вдруг потом он будет оскорблять?
А вдруг у него голос не такой?
Да и через одну Алине вставать
И подниматься к американским мечтам
В этот же момент и парень решал серьезно:
Пожалуй, не стоит знакомиться в подземке
Менталитет другой здесь имеет каждый
Да и что общего может быть у иностранцев?
Поэтому он поехал смотреть обзор футбола
Она – на вечернюю смену в бистро
Так и не узнали они никогда
Что ее звали Алина, а его звали Дмитрий…
Как птицы мы прыгаем с ветки на ветку
А весной возвращаемся в свой дом
Пролетим суше, моря и пустыни
И снова в метро, и снова в тоннеле
Как птицы мы прыгаем с ветки на ветку
А весной возвращаемся в свой дом
Пролетим суше, моря и пустыни
Мы выйдем из метро, мы выйдем из тоннеля
ОРИГИНАЛ:
Це була пізня вечірня година
Останній вагон столичного метро
Аліна їхала з закритими очима
Місто Вашингтон… Заходить Дмитро
Ніхто з них так не знайомився до цього
Але у душі промайнуло відчуття –
Можливо, це шанс для неї і для нього
З чистого аркушу почати життя?
Він зрадів, що був в окулярах темних
І хоч не годиться так серед людей
Міг надивитися в тунелях підземних
На її красу волосся та очей
Вона ж зраділа, що одразу була сонна –
До сплячої людини претензії які?
Могла крізь приглушене світло у вагоні
Роздивитися навіть його пальці на руці
Немов птахи ми стрибаємо з гілки на гілку
А навесні повертаємось в свою домівку
Пролетимо суходоли, моря і пустелі
І знову в метро, і знову в тунелі
І все їй говорило у думках глибинних:
Це ж він! У нього навіть футболка Coldplay!
Та хіба личить так молодій дівчині
Чіплятися до незнайомих людей?
А раптом потім він буде ображати?
А раптом у нього голос не такий?
Та й через одну Аліні вставати
І підійматися до американських мрій
В цю ж мить і хлопець вирішував серйозно:
Мабуть, не варто знайомитись в підземці
Менталітет інакший тут має кожен
Та й що спільного може бути в іноземців?
Тож він поїхав дивитися огляд футболу
Вона – на вечірню зміну у бістро
Так і не дізналися вони ніколи
Що її звали Аліна, а його звали Дмитро…
Немов птахи ми стрибаємо з гілки на гілку
А навесні повертаємось в свою домівку
Пролетимо суходоли, моря і пустелі
І знову в метро, і знову в тунелі
Немов птахи ми стрибаємо з гілки на гілку
А навесні повертаємось в свою домівку
Пролетимо суходоли, моря і пустелі
Ми вийдем з метро, ми вийдем з тунелю