Кофе с каплями дождя
Так мало стало света
Он забрал свое тепло
Где спрятаться от ветра
Улюленное пальто
И воспоминания о лете
Этой осенью она
Уже не ждет цветов
Кофе с каплями дождя
Так мало стало света
Он забрал свое тепло
Где спрятаться от ветра
Улюленное пальто
И воспоминания о лете
Этой осенью она
Уже не ждет цветов
Ей не нужны всего мира сердца
Вернуть бы лето,
Где клялись до конца
Его тепло
Развеялось как дым
Да Хочет позвонить,
Но номер стал чужим
Снова одинокая квартира
Сколько слез ты пролила
Все что говорил не забудешь
Да уж его не простишь
Капли дождя на экране
У не прочитанных знай
Все что он мог написать
Прощай!!
Кофе с каплями дождя
Так мало стало света
Он забрал свое тепло
Где спрятаться от ветра
Улюленное пальто
И воспоминания о лете
Этой осенью она
Уже не ждет цветов
Слезы капают
Грустны твои глаза
Все и всем о нем
Но бессонные ночи
Все фото удалишь он станет не интересным
И не такой уж
Был горьким кофе
Ночью придет в сон
Знакомый голос
Один на двух перрон:
«Привет, любимая!
Как ты без меня там?
Я буду рядом, тебя никому не отдам»
Кофе с каплями дождя
Так мало стало света
Он забрал свое тепло
Где спрятаться от ветра
Улюленное пальто
И воспоминания о лете
Этой осенью она
Уже не ждет цветов.
ОРИГИНАЛ:
Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти
Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти
Їй не потрібні всього світу серця
Повернути б літо,
Де клялися до кінця
Його тепло
Розвіялось як дим
Так Хоче подзвонити,
Та номер став чужим
Знову самотня квартира
Скільки вже сліз ти пролила
Все що казав не забудеш
Та вже його не простиш
Краплі дощу на екрані
У не прочитаних знай
Все що він міг написати
Прощай!!
Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти
Сльози капають
Сумні твої очі
Все і всім про нього
Та безссоні ночі
Всі фото видалиш він стане не цікавим
І не такою вже
Була гіркою кава
Та уночі прийде у сон
Знайомий голос
Один на двох перон:
«Привіт, кохана!
Як ти без мене там ?
Я буду поряд, тебе нікому не віддам»
Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти